Сільське господарство, яке відіграє основну роль в господарстві країни, є відсталим і малопродуктивним. Воно базується на ручній праці та примітивній техніці. У міжгірних долинах непальці вирощують рис, кукурудзу, пшеницю, сою, джут і цукрову тростину. У високогір'ях для землеробства придатні лише окремі невеликі ділянки на скельних уступах. Культивування сільськогосподарських культур, здебільшого картоплі та ячменю, є можливим до висоти 4000 м. Непальці розводять корів і овець, у високогір'ях — яків. Яки — це в'ючні тварини для транспортування вантажів. З їх вовни плетуть циновки й килими.

Промисловість малорозвинута. Примітивним способом видобувають кам'яне вугілля та залізну руду. Підприємства виробляють цеглу, джутове волокно, тканини, одяг, цукор. Розвинуте килимарство, особливо цінуються килими з вовни яків. Гірські річки мають колосальний гідропотен-ціал, проте використовуються лише частково. Залізниці, автошляхи та авіація забезпечують внутрішнє і зовнішнє сполучення. В інші країни світу Непал продає джут, килими, бавовняний одяг, лікарські трави.

Жодні реформи не варто й порівнювати з тими зрушеннями в економіці Непалу, які відбулися завдяки розвитку туризму та альпінізму (мал. 269). Уряд держави бере значну плату за сходження на гімалайські вершини. Обслуговування приїжджих — це основне заняття місцевого населення. Нині туризм і альпінізм — важливе джерело грошових надходжень у скарбницю країни.

Мал. 269. Непальські Гімалаї - центр міжнародного альпінізму