Тема 4. ПІВНІЧНИЙ ЛЬОДОВИТИЙ ОКЕАН

Новим етапом у вивченні океану стали дослідження в XX ст. Видатним дослідником Арктики був Отто Шмідт, академік Академії наук України, який здобув освіту в Київському університеті. У 1932 р. він очолив експедицію на криголамі «Сибіряков», учасники якої виміряли глибини океану і товщу криги, проводили спостереження за погодою. У 1937 р. на крижині було розміщено наукову станцію «Північний полюс». Полярники під керівництвом Івана Папаніна, дрейфуючи на ній від Північного полюса до Гренландського моря, провели низку спостережень. Нині на крижинах працює мережа метеорологічних станцій. У 1977 р. атомний криголам «Арктика», що вирушив від міста Мурманська, долаючи потужну кригу, досягнув Північного полюса. Весь шлях туди і назад протяжністю 7 100 км тривав 13 діб.

Нині вивчення природи океану продовжується за допомогою літаків, що спроможні сідати на крижини, та штучних супутників Землі.

БУДОВА I PEJIЬЄФДНА. У ПівнічномуЛьодовитомуоке-ані шельф займає майже половину всього дна. Місцями він простягається від берега на 1300 км. Набагато ширший, ніж в інших океанах, і материковий схил.

У центральній частині океану паралельно простяглися на тисячі кілометрів гірські хребти. Серединно-океанічний хребет Гаккеля перетинають численні поперечні розломи. Натомість хребти Менделєєва і Ломоносова більше схожі на гори суходолу. Хребти поділяють ложе океану на глибоководні улоговини (до 4 000 м завглибшки). Це переважно гор-бисті й плоскі рівнини. Північний Льодо-витий океан наймілкіший. Максимальна його глибина — 5 527 м у Грешандськомуморі. КЛІМАТ. Північний Льодовитий — найхолодніший з усіх океанів, що зумовлено його географічним положенням. На Північному полюсі півроку триває полярна ніч, тому поверхня одержує мало соняч ного тепла. По-над 80% сонячної енергії, що надходить тільки влітку, снігом і льодом відбивається назад в атмосферу. Тому арктичний клімат дуже суворий. Тріскучий мороз, пронизливий вітер, сильні хуртовини — таку погоду формують холодні й сухі арктичні повітряні маси. Вони панують над усім океаном, а проникаючи на прилеглі материки, спричиняють різке зниження температури повітря.

Віллєм Баренц (1550- 1597)

Нільс Норденшельд (1832- 1901)

Отто Шмідт (1891 - 1956)